Шановні військовослужбовці!  Дорогі земляки!

Шановні військовослужбовці! Дорогі земляки!

Щиро вітаю вас з Днем Збройних Сил України. Відзначаючи це свято, ми складаємо глибоку шану всім, хто боронив честь і свободу рідної землі, хто нині зміцнює обороноздатність країни.

Публікаціявсі друкуватиДрукувати

Аби знала, де впаде – соломки підстелила б
2010-04-30 12:41:00

Аби знала, де впаде – соломки підстелила б

Сьогодні дивно про це говорити в державі, яка затвердила свій поступальний рух до розбудови демократичного громадянського суспільства, якби не один факт, що змушує мене замислитися над тим, чи дійсно це так…

Я б, не перебільшуючи нічого, сказав,  що такого бути просто не може, маю на увазі те, що людину звільняють з роботи за політичні переконання, в той час, коли в сільській місцевості не вистачає медичних працівників.  Проте факт залишається фактом.

Любов Іванівна Ремез пропрацювала медсестрою Патютинської лікарської амбулаторії, що в Козелецькому районі, не один рік. За період роботи жодних нарікань від сільських жителів, та й від керівництва районної лікарні не мала. Маючи свою думку, у 2009 році вступила до партії «Єдиний Центр», не через якусь вигоду, а керуючись своїми політичними уподобаннями. І з цього часу все почалося. Особливо відчутний тиск відчула на собі Любов Іванівна, коли у другому турі президентських виборів 2010, для того, щоб у Патютах вибори відбулися чесно і прозоро,  вирішує  попрацювати спостерігачем від ЗМІ, оскільки знала, що члени комісії, незважаючи на те, якого кандидата представляють, є повністю білосердечними. Не буду зупинятися на тому,  як її не допускали на виборчу дільницю, який опір на неї чинила голова ДВК у день виборів. Проте наслідки, які мали місце після відмови Любові Іванівни залишити дільницю, були, як на мене, жахливими. На її адресу посипалися усні і письмові погрози від керівника амбулаторії, заступника головного лікаря ЦРЛ, потім приїхала перевірка з району, проте, коли недоліків у роботі медсестри виявити не вдалося, керівництво райлікарні змусило Ремез Л.І., погрожуючи фізичною і моральною розправами, написати заяву про звільнення за власним бажанням…

І мені як керівнику секретаріату обласної організації Єдиного Центру і як просто людині не залишається нічого іншого, як запитати владу: «Справедливо це чи ні?»  і стати на захист свого однопартійця.  Я сподіваюся, що справедливість буде відновлена.
 

 

 

Керівник секретаріату Чернігівської обласної організації Єдиного Центру Ярослав Андрієнко

Останні публікаціївсі

Газета "Єдиний Центр"всі

Газета "Эдиний Центр"